"Сплетемо український віночок!!"
Літературно - музична композиція з досвіду роботи вчителя Великоолександрівського НВК Козельської І.М.
Звучить пісня «Україно велична».
Ведучі з
хлібом –сіллю: Здрастуйте !
Здоровенькі були! Дай
вам, Боже, здоров’я ! Од
віку й до
віку так вітаються
люди!
Ми починаєм
наше свято!
Людей зібралося
багато…
Щоб веселитись
і співати,
Про свято
слово слід сказати.
Гостей дорогих
ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з
хлібом, любов’ю і
миром!
Танець з рушниками
під пісню «Зеленеє жито , зелене.»
Біля
скрині сидять бабуся
з дівчинкою. Бабуся
вишиває.
Дівчинка: А
що це буде ,
бабусю?
Бабуся
: Українська сорочечка
для тебе.
Дівчинка
: А
чому українська?
Бабуся: Бо
вишиваю я на
ній такі квіти , які
ростуть тільки на
Україні.
І ти
в мене маленька
україночка.
Дівчинка
заглядає у скриню.
Бабуся: Чого , Оксанко, в
скриню заглядаєш?
Напевно , гостинця якого
шукаєш?
Дівчинка: Я хочу
, бабусю, вас попрохати
Усі ці
скарби мені показати.
Бабуся: Відчинися,
скрине, скрине чарівна!
Хай скарби
дістану я із
твого дна !
Бабуся
відчиняє скриню і
дістає український костюм.
Бабуся. Одяг оцей, що
ви бачите нині,
Здавна лежить ,
як святиня у
скрині.
Мені моя
мама його віддала,
А матері
мама її передала.
Віки були
різні. А я ,
як могла,
Скарби найдорожчі
свої берегла. (Замріяно) У
цьому одязі пройшли
мої літа молодії…
Найкращі спогади пов'язані з ним. Як
згадаю, як ми
колись з дівчатами – подруженьками …
Виходять
дівчата і співають
пісню « Цвіте терен».
1дівчина. Ой ,
дівчата – подруженьки! Гляньте , яка
в мене нова запаска,
така яскрава!
2дівчина.
В мене
нова сорочка , я
її тільки вчора
закінчила вишивати. Бабуся
говорила, що вишивка - це
оберіг. Тому я
тепер захищена від
злих сил.
3 дівчина.
А
мені тато в
неділю привіз з
ярмарку нових стрічок
на коси, а мамі
купив такого гарного
ситцю на очіпок! От
коли я вийду
заміж , то попрошу чоловіка
такого ж собі
купити. Ой , Оксано,
яке в тебе
гарне намисто !
4 дівчина. Це
мені бабуся своє
дівоче подарувала. А їй її
бабуся… Дарувала і приказувала :»На щастя,
на долю, на
здоров’я!”(Під
музику виходять)
Дівчинка. (Дістає з скрині віночок)
Ой, бабусю, що це за
краса?!
Бабуся. У захваті
дивлюсь на українок.
Весни і літа квіти
в їх вінку
Яскраві, ніжні. Бачиш , он барвінок,
Он ружа , деревій. Та будь – яку
Ти квітку
в їх побачивши
віночку,
Повинен її
назву добре знати
і значення.
Так , України дочки
змогли вінком весь
світ зачарувати.
Ти хочеш
знати душу України?
ЇЇ народу
сподівання й мрії?
Лиш той , хто
пісню слухає, що
лине,
Й
вінок вивчає – душу зрозуміє.
Щоб знати
душу України, сподівання нашого
народу,треба розуміти значення
кожної квіточки, кожної стрічки
у вінку.
Зараз ми
сплетемо український віночок.
Ружа. Вінок
України сплітаємо ,друже,
Знай,
квітка найперша в
віночку – то ружа.
Квітка тендітна, квітка рум’яна,
Квітка
, неначе зоря полум’яна.
Де б
не цвіла, але ружа
віднині
Серце своє
віддає Україні.
Пишна троянда , чи
скромна шипшина-
З ружі
почнемо вінок України!
Мальва. Ружа
– найперша! Початок це, друже,
Тулиться, тулиться мальва
до ружі.
Тулиться мальва
і дружбі радіє,
Тулиться ,
наче до віри
надія.
Місце своє
у вінку вона
знає.
Мальва півонію
- сестру чекає.
Мальва в
вінку, мов в садочку , квітує,
Мальва себе, як
надію , дарує.
Півонія. А
от і півонія
не забарилась
І до
вінка в свою
чергу з’явилась.
Квіти, мов
сестри , зустрілись в
вінку.
Квітне півонія, Знаєш таку?
Пишна й
тендітна, розхристана трохи,
Квітка любові,
її перемоги,
Квітка весни, квітка
травня рум’яна
Квітка, як сестри:
красива, духмяна.
Безсмертник. Квітка
смерть перемагає.
Тож ніколи
не вмирає,от безсмертником і
зветься,
На здоров’я нам дається.
Квітка ця ,
вона безсмертна,
Подивись, яка
шляхетна!
Як її
не поважати? Всім
здоров’я може
дати,
І безсмертям
наділити. Як цю квітку
не любити?
Як її
не поважати? До
віночка як не
взяти?
Барвінок.
Барвінок до вінка
в’яжи, у квітці
цій -
життя душі.
Як небо,
квітка ця блакитна,
в вінку займає
місце гідне.
Хоробра квітка!
Від морозу чи ж їй
ховати взимку носа?
Морозом квітку
цю не вб’єш! Людська
душа безсмертна теж!
Барвінок у
віночку є, він
наче неба додає!
Вишня.
Квіти яблуні, квіти вишневі
доплітаємо ми до
вінка.
Поруч з
білими - блідо - рожеві. Подивіться , краса це
яка!
Материнська любов
у цих квітах,ї
вони захистять від
біди.
Від усіх
бід врятують вас, діти ! Принесуть найсмачніші
плоди.
Калина.
До вінка
вплетем калину, нагадає
хату рідну.
Нагадає
землю
рідну, до вінка вплетем
калину.
Адже ствав
цей цвіт калини
головним для України.
Як побачимо
калину – наче бачим Україну.
У усій
красі дівочій Україна
дуже хоче
У вінку
калину мати - не забудьмо
рідну хату!
Ромашка.
Ромашка у
вінку – дівоча чистота.
Із сонцем
в серці квітка
ця цнотлива.
На запитання
всі вона відповіда.
Цю ніжну
квітку не лякають
зливи.
Ромашка у
вінку , як сонячний
бурштин ,
А навкруги
бурштину -білі вії.
Любисток. У
любові щоб жити, щоб
щастя мати,
У любистку
в дитинстві купала
нас мати.
І ось
у віночку любисток
духмяний.
На вірну
любов і на
відданість даний.
Любисток в
вінку недаремно ти
тулищ.
Любисток
– це відданість тим , кого
любиш.
Волошка. Волошка
в віночку – любистку сусіда,
Волошка в
віночку – від неба , від літа.
Волшока нас
в свята церковні
вітає,
В відварі
волошки нас мати
купає.
Волошка
– це квітка , що вміє
дружити,
Згадай лише,
як вона дружить
із житом.
Волошка в
сусідах любисток тримає,
І відданість , так , як
і він , означає.
Деревій.
Чом
найпочеснішого місця ця
квітка гідна у
вінку?
Могла
би
здивувати листям , а квітка?
Та її
таку побачиш завжди
при дорозі,
Де кинеш
оком – там вона. Та, видно, що
вона не в
змозі
Красу нам
дати, Це вона,
нескорена і мужня
квітка,
Вона
– нескореності знак, її
в віночку завжди
видко…
Звичайна? Та
хіба ж це
так?
Виконується танець
з квітами.
Дівчинка.
Ой, як
цікаво!Я вже зрозуміла,
які квіти потрібні
для віночка. Значить,
ми вже закінчили
в’язати віночок?
Бабуся. Та
який же віночок
без стрічок? Треба ще
стрічки пов’язати.
Кожна стрічка
щось та значить,
Вмійте серцем
це побачить,
Вмійте стрічку
розуміти,
Вчіться слухать
серцем, діти!
Хлопчики тримають
у руках кольорові
стрічки і після
слів пов’язують їх на квітки .
Коричнева. Коричнева, як
і земля, яка усім
нам рідна мати.
Цю стрічечку
і повинен я
в вінок найпершою
в’язати.
Найпершою , бо,
земле, ти усього сущого
основа.
Як рідну
землю берегти - про це веде
ця стрічка мову.
Зелена. Дві стрічки -
зелена і темно-зелена-
Це юність , краса, це природи
знамена.
Зелена трава
і зелені листочки-
Дві стрічки
зелені ми маєм в віночку.
Синя. Неба стрічка, стрічка річки.
Ці стрічки – немов сестрички.
Синя стрічка
і блакитна,
Хай в віночку завжди
квітне.
В’яжем близько до
природи
Стрічку – небо,
стрічку – воду.
Чистими вони
нам треба:
Чисті води, чисте
небо.
Фіолетова. А ця , фіолетова, те означає,
Що розум
людський ще надій
не втрачає.
На те, що
ми слухаєм розум
і Бога,
На те , що
щасливі ми будемо
з того.
Малинова. Малинова стрічка.
З нею щедрі
будемо душею,
Малинова та
ясна – символ щедрості вона.
Щедра, наче кущ
малини. До віночка України
Стрічку ми
оцю вплели, щирі серцем
щоб були.
Оранжева.
Оранжева стрічка – м’яка паляниця.
Це колос достиглого жита, пшениці.
Дивись, як оранжева
стрічечка сяє,
Рум’яна , як
хліб, вам про хліб
нагадає.
Білі. Білі - ближче
до обличчя,
Чистота душі
всім личить.
Україні до
лиця біла стрічечка
оця.
Не одна
вона в віночку, бачиш, білі два
струмочки
Через серце
протікають, і в ріку душі
впадають.
Всі танцюють
танець з квітками
та стрічками і
виходять.
Бабуся
дістає з скрині
вишитий рушник.
Бабуся. А зараз я
хочу , милі
малята,
Рушник цей
красивий вам передати.
Щоб ви ,
мої милі,знали й
любили звичаї народні,
Щоб всім
дорожили, що рідне із
прадіда – діда для нас.
Сьогодні,
малеча, настав такий час.(дає рушник
Оксанці,яка скликає подружок
, разом співають «Пісню
про рушничок»)
Виходять старші
дівчатка з рушниками.
1дівчина. Український
рушник…Оздоблений квітами,
зірками, птахами…
Скільки він
промовляє серцю кожного
з нас. Від сивої
давнини і до
наших днів ,
в радості і в
горі рушник – невід’ємна частка нашого
побуту. Його можна
порівняти з піснею, витканою чи
вишитою нитками на
полотні.
2 дівчина.
Рушник на стіні…
Давній звичай. Не
було в Україні
жодної оселі, якої б вони
не
прикрашали. Хата без
рушників, казали в народі , що
родина без дітей.
Недарма казали:»Рушник – як доля, на
ньому люди вишивали
своє життя».
3 дівчина.
Хліб і
рушник – одвічні людські символи.
Хліб на рушникові – висока ознака гостинності
українського народу. По всій
Україні поширений звичай
рушником накривати хліб
на столі.
4 дівчина.
Гарно
оздобленим рушником накривають
кошики з паскою
чи яблуками , коли несуть
святити в церкву. Витканий
рушник висів на
видному місці і
призначався дорогим гостям
для вмивання.
5дівчина. У
родині, де підростала дівчина, скриня поповнювалася
рушниками, які вишивала сама
дівчина . Їх дбайливо
оберігали, ними хизувалися перед
гостями й сусідами. За
народним повір’ям ,дівчина, яка
не придбала рушників, заміж не
вийде.На
весіллі молодята разом
ставали на рушник
і давали одне
одному обіцянку вірності , а
їм приказували:
Ой, стелися,
рушничку, стелися,
Щоб на
тобі дві долі зійшлися.
А ви ,
молодята,станьте на рушник,
Щоб прожили
разом довгий вік.
6 дівчина. Коли
син вирушав у
далеку дорогу,мати давала
йому рушник, як оберіг
від лиха…
Звучать
слова «Пісні про
рушник»
Бабуся. Наш
український рушник пройшов
крізь віки і
нині символізує чистоту
почуттів, глибину безмежної любові
до всіх, хто не
черствіє душею.Отож нехай
цей символ завше
сусідить в нашій
хаті як ознака
великої любові і
незрадливості. Пам’ятайте , що ви – сини
і
доньки великого українського
народу. Ви – українці і пишайтеся
цим!
Дівчинка.
Я й
не сподівалася, що таку
на славу
Проведем сьогодні
ми отут забаву.
Дякуєм, бабусю, ми
вам щиро всі,
Й
даруєм , рідненька, вам
квіти оці.
Звучить
останній куплет пісні
»Україно велична»
